Поезія Чеслава Мілоша потребує глибокого, розглядливого та чутливого читання, оскільки вона насичена численними алюзіями та асоціаціями, які не лежать на поверхні і відкриваються тільки при уважному сприйнятті тексту. Ця поезія намагається прокласти свій шлях у морі вишуканої філософської рефлексії. Вона співпрацює зі світовою культурною традицією, порушуючи та переформулюючи вічні питання людського існування. Дихотомія між високою поезією та неможливістю її популяризувати створює дуже цікавий сюжет з особливою інтригою щодо сприйняття творчої спадщини Чеслава Мілоша.
Небо народжених щойно, Чеслав Мілош, Ad fontes До джерел, Видавництво Український письменник.
