Сократ і Платон зустрілися у 408 р. до н. і не розлучалися аж до смерті Сократа. У 20 років Платон, який подає великі надії талановитий юнак, готувався брати участь у поетичному змаганні як авторка трагедії і випадково перед театром став свідком бесіди Сократа. Він був настільки вражений почутим, що спалив свої вірші і вирішив присвятити себе виключно філософії.
Загальновідомо, що думка Сократа справила сильний вплив на філософію Платона, але розібратися, у чому полягав цей вплив і якою мірою воно проявляється у платонівських діалогах, завдання не з легких. У різний час висувалися різні погляди з цього питання. За однією з них не слід шукати відмінностей між Платоном і Сократом, оскільки основні положення платонізму запозичені з вчення піфагорійців завдяки філософії Сократа. Передбачається, що сам Сократ, взявши поняття ідей у піфагорійців, включив до нього ідеї метафізичних та моральних реальностей. Іншими словами, філософська думка Сократа цілком виражена у діалогах Платона і є їх єдиним змістом.
У цьому збірнику представлено дві роботи істориків Античності: С.А. Жебелєва (1867-1941), філолога-класика, та В. Віндельбанда (1848-1915), філософа-ідеаліста.
Сократ и Платон, Сергей Жебелев, Античный мир, Видавництво Вече.
