Поезія Мірека Боднара нагадує чорну шовковицю: вона має запах, колір і форму. Від неї залишається слід на язику. Зовні шовковиця виглядає, як малина, але насправді м’ясиста всередині.
Мірек Боднар – поет-подорожник. Він по-бітницьки багато і яскраво мандрує (містами, ландшафтами, жіночими тілами), але, що важливіше, його поезію можна прикладати до душевних ран. Вони від цього не заживуть (бо вони взагалі не заживають), але стане легше. Так, наче перед тобою щойно виговорилася людина, яка має такі ж проблеми, що й ти.
У книжці – три боднарівські незмінні протагоністи: Я, Вона і Ми. Іноді Я свариться з Вона, іноді Вона не розуміє Я, іноді Ми ламає життя обом іншим, іноді Я і Вона по-своєму трактують Ми, а Ми відмовляється приймати їх обох.
Лесь Белей
