Я не можу не писати про ці події. Тому, що я усе це пережив, я усе це бачив на власні очі. Прип’ятський попіл стукає… Та що там стукає! Він гримає в моє серце!
Одразу після аварії місто Прип’ять зникло, воно начебто ніколи не існувало. У газетах, по телебаченню, по радіо місто Прип’ять скромно називали селищем енергетиків. Селище, де жило п’ятдесят тисяч населення, де лише дітей було стільки, скільки мешканців у Чорнобилі, який геть несподівано став символом цієї жахливої трагедії.
Жах раптової евакуації накрив Прип’ять разом із хмарою радіоактивного пилу. Ось про ці перші, найстрашніші після аварійні дні я вам і розповім.
