Українська література XIX століття була набагато цікавішою та різноманітнішою, ніж може здатися при перегляді шкільних чи університетських програм. В антології Михайла Назаренка зібрано понад сто текстів, переважно маловідомих або зовсім не відомих сучасному читачеві (деякі з них не були перевидані вже півтора століття!). Це не обов’язково «найбільш значущі» або «найбільш впливові» твори, але вони зацікавляють сучасного читача. Від «Пісні Чорноморського війська» Антона Головатого (бо саме з неї, а не з «Енеїди», починається друкована література «живою українською мовою») до «Не пора…» Івана Франка: шлях нашої культури від «Малоросії» до «України» був кривавий, непевний, непередбачуваний. Також у цій антології вміщено п’ятдесят есе про кожного з авторів: чому вони писали саме так і саме про це? Чому деяких з них залишили в непам’яті, хоча вони створили не менш важливі твори, ніж інші? «Крім «Кобзаря»» — це справжня українська класична література, але майже всі твори, звісно, крім «Кобзаря».
Друга частина антології включає твори авторів, які дебютували в 1750-1870-х роках. Серед них оповідання «з народних уст», рання урбаністика, несподівані міфоісторичні реконструкції та поезія, яка скоріше віддаляється від творчості Шевченка, аніж наслідує його.
Крім Кобзаря Антологія української літератури 1792-1883 роки Частина 2, Михайло Назаренко, Видавництво Laurus.
