Поданий у книзі погляд на «радянську людину» дозволяє побачити за цією, здавалося б, порожньою ідеологічною формулою безліч конкретних дискурсивних практик та біографічних стратегій, за допомогою яких радянські люди намагалися наділити своє життя змістом, що відповідає історичним імперативам сталінської епохи. Безпосереднім предметом дослідження є жанр щоденника, що дозволив перетворити ідеологічні критерії часу чинник психологічного будівництва власної особистості. Герої книги — селяни і представники міської інтелігенції, що бігли в місто, працювали сільськими вчителями, інженери та письменники — використовували щоденник як спосіб самоспостереження та самовиховання, перетворюючи існуючі культурні зразки на горизонт внутрішнього становлення, роблячи історію частиною свого Я.
Революция от первого лица: дневники сталинской эпохи, 2-е изд., Йохен Хелльбек, Неприкосновенный Запас, Видавництво Новое литературное обозрение.
