У монографії вперше у вітчизняній науці викладається докладна історія конфесійної громади сикхів Панджаба у XVI – середині XIX століття з акцентом на політичний та військовий аспекти цієї історії. Хронологічні рамки роботи – три з половиною сторіччя від виникнення в Панджабі сикхізму до включення цієї країни до Британської Індії. Автор розглядає чинники перетворення сикхської громади на бойову машину та визрівання незалежної Панджабської держави у надрах мусульманського Могольського султанату, виділяє та простежує етапи шляху сикхів до здобуття незалежності та створення власної імперії, а також причини драматичного зіткнення Панджабської та Британської ім. У книзі розповідається про репресії монгольської влади проти сикхів у XVII-XVIII столітті, про їх стійкий опір Моголам, персам та афганцям у XVIII столітті, про збирання Панджабу під владою Ранджит Сінгха на початку XIX століття та про дві англо-сикхські війни 1840-х років — одних із найважчих в історії військового зіткнення афро-азіатських товариств із європейським колоніалізмом.
Історія сикхської громади XVI — середини XIX століття є одним із найяскравіших у світовій історії прикладів корінної трансформації релігійної громади в мілітаризовану спільноту та створення нею власного князівства, а потім імперії. Відповідно, зазнали еволюції ідеї, що скріплювали громаду: від ідеї ненасильства свого першого гуру — Нанака сікхи перейшли до ідеї відплати злом за зло. Цю ідею остаточно затвердив десятий гуру Гобінд Сінгх, який викував наприкінці XVII століття сикхську воєнізовану громаду – хальсу. Ця громада стала і досі залишається знаряддям сикхів у боротьбі за виживання.
Львы Пятиречья Cикхи великие воины Азии, Кирилл Фурсов, Видавництво КМК.
