Георгій Димитров (1882–1949) залишився історія XX в. як борець проти фашизму, діяч міжнародного комуністичного та робітничого руху, національний лідер післявоєнної Болгарії. Менш відома російському читачеві діяльність Р. Димитрова, спрямовану мобілізацію всіх сил очолюваного ним Комінтерну на розгортання у Європі антифашистського руху Опору, на відстоювання свободи та незалежності Радянського Союзу у роки Великої Вітчизняної війни. У публікованій вперше російською широкій частині особистого Щоденника Георгія Димитрова в період з 22 червня 1941 по 9 травня 1945 р. детально розкривається участь комуністичної та антифашистської політеміграції безпосередньо у військових діях Червоної армії, у розвідувальній, диверсійній, пропагандистській роботі а також у збройних діях Опору в окупованій частині Європи. Ця робота продовжувалася і після припинення діяльності Комінтерну в 1943 р., коли Димитров очолив Відділ міжнародної інформації ЦК ВКП(б), до якого перейшов ряд секретних функцій Комінтерну. У Щоденнику докладно описуються розмови та листування автора з І. В. Сталіним, В. М. Молотовим, К. Є. Ворошиловим, А. С. Щербаковим, керівниками розвідувальних служб П. М. Фітіним, І. І. Іллічовим, П. А. Судоплатовим, лідерами компартій П. Тольятті, В. Піком, М. Торезом, Мао Цзедуном, І. Броз Тіто та багатьма іншими політичними, державними та військовими діячами.
Дневник Георгия Димитрова (1941–1945), Георгий Димитров, Видавництво Кучково поле.
